Цілком можливо, що зараз ми спостерігаємо новий формат Глобальної війни, в якому для колективного Заходу ключовим порядком денним стає "Перша світова кліматична війна" (про що натякав Сорос у своїй знаменитій статті).
І йдеться не просто про клімат або екологію, а й про ширший контекст - антропологічне навантаження на світ узагалі.
Ключова проблема тут - поява другого золотого мільярда в Азії, який може критично посилити антропогенне навантаження на світ.
Тут ми повинні розуміти, що формати фазового переходу суспільств розвинених країн і країн, що розвиваються, істотно різняться.
У моделі Ростоу, розвинені країни перебувають на фінальній шостій стадії.
Це коли досягнуто потрібних параметрів розвитку і ключовими стають фактори якості життя та нематеріальних цінностей.
Простими словами, "навіщо мені мільярд доларів, якщо планета стане не комфортною для життя".
Країни, що розвиваються, які перебувають на етапах "зльоту", "зрілості" і "суспільства споживання", хочуть якраз споживати в таких самих обсягах, як розвинені економіки.
Тобто Глобальна війна для них відбувається в контексті боротьби за більш справедливу світову модель еквівалентного обміну, в рамках якої матеріальні ресурси (нафта, метал, продовольство, золото тощо) обмінюються на світові резервні фіатні валюти і фінансові інструменти розвинених країн.
Про яку еквівалентність ідеться?
Наприклад, візьмемо Індію.
За майже 80 років незалежності, девальвація рупії, національної валюти, пройшла з 4 рупій за долар до більш ніж 80. Тобто в 20 разів!
У цій девальвації і зашиті світові кризи, внутрішні дисбаланси і дефіцити, і той самий нееквівалентний глобальний обмін.
Обмежуючи антропогенне навантаження, "золотий мільярд" скорочуватиме не власне споживання, а його зростання в "срібному" мільярді Азії/Латинської Америки і в бронзовому мільярді Африки.
Чи обміняється Грета Тунберг одягом із дівчинкою-бушменом?
Річ у тім, що вуглецевий слід дівчинки Грети як мешканки нашої планети, включно з її будинком, 18-метровою яхтою тощо, у десятки разів перевищує аналогічний показник жителя екваторіальної Африки, в якого з одягу лише ганчірочка на причинному місці.
Але проблему екології чомусь розв'язують не шляхом обмеження стандартів життя Грети Тунберг до рівня дівчинки-бушмена, а шляхом створення механізмів стримування в розвитку країн третього світу, унаслідок застосування яких дівчинка-бушмен ніколи не купить 18-метрової яхти і не житиме в такому будинку, як Тунберг...
Для країн, що розвиваються, всі ці розмови про екологію - як "казки віденського лісу багатих".
Їм потрібно будувати заводи, соціалізувати зростаюче населення шляхом створення нових робочих місць і збільшувати подушний дохід для недопущення соціальних революцій.
Саме це протистояння і буде осьовим у світі в найближчі 20-30 років. До 2050-го року - вже точно.
Ситий не зрозуміє голодного, а гусак свині не товариш.
Антропологічний неоколоніалізм проявлятиметься не в захопленні чужих територій, а в блокуванні антропо-простору для розширення конкурентів у битві за ресурси біосфери Землі.
З іншого боку, нео-анти-колоніалізм - це вимога Глобального півдня отримати свій шматок пирога пропорційно до його демографічного та природного потенціалу.
Саме за цим ранжиром будуть вибудовуватися союзи країн світу.
І саме тому, БРІКС такий різношерстий: багаті саудити і бідні ефіопи, підсанкційні іранці та росіяни, і улюбленці Заходу індуси.
Платформа політичних цінностей більше не є консолідуючою ланкою.
Принаймні у світ-системах країн, що розвиваються.
Меритократія (Китай) може об'єднатися з монархією (Саудівська Аравія), теократією (Іран) і демократіями (Індія, Бразилія, Аргентина) зовсім не на платформі цінностей, а на базі загальних вимог щодо справедливого глобального еквівалентного обміну.
Comments