Пам'ятаю навесні минулого року, зробив прогноз.
Базова економічна модель, яка існувала в Україні до війни, буде поступово відмирати.
Про що йдеться?
1. експорт сировини - великі фізичні обсяги перевалки вже не реальні.
Першою постраждала металургія і руда - у них немає коридору.
ГМК упав на 60%.
Тепер черга за зерном.
Що робити?
Запуск переробки: замість великих фізичних обсягів - зростання доданої вартості.
По агро - три рівні переробки: мікро (на рівні сімейних господарств), мідл (на рівні середніх фермерських господарств) і макро.
Щодо металу - ситуація складніша.
Агропереробку можна запускати в децентралізованому форматі.
Щодо металу - потрібні промислові платформи біля АЕС з металоємними та енергоємними виробництвами.
Але вже після війни.
2. Падіння переказів трудових мігрантів в Україну.
За інформацією Нацбанку, у січні-червні 2023 року в Україну надійшло лише $5,6 млрд таких коштів (за аналогічний період минулого року - $6,4 млрд, або на 12,5% більше).
Ба більше, фінпотік цим каналом розгортається у зворотний бік: українці отримують перекази, перебуваючи за кордоном, з України.
Або зарплату за аутсорс, або доходи від майна/бізнесу, перекази чоловіків, інших родичів.
Приблизно 1,5 млрд дол на місяць або 9 млрд дол за півроку.
У зворотному напрямку від мігрантів на Батьківщину надходить 5,6 млрд, тобто на 3,3 млрд менше.
І ця пропорція буде погіршуватися.
Що робити?
Вирішувати фактор безпеки як рамку для запуску програм репатріації.
Створювати кращі умови для бізнесу і роботи.
Але такі пропозиції вимагають завершення війни.
На практиці вже зараз потрібно почати формувати проєкт народної економіки.
Залучати кошти розсіяного українства в привабливі інфраструктурні та економічні проєкти.
Дати можливість населенню вкладати гроші в порти, митні термінали, енергетику, транспорт.
Тобто в усе те, на чому гребуть рентний дохід політичні еліти.
3. Перспективи скорочення ІТ-сектора.
Тут поки катастрофічного обвалу немає, але він попереду, особливо, коли відкриються кордони.
Що робити?
Зрозуміти, що всі не зможуть стати айтішниками.
Відродити технічну освіту і стимулювати набуття нових компетенцій і навичок у сфері високотехнологічних виробництв.
Загалом, модель "зерно і мізки" поступово відходить у небуття.
Сприймемо це як знак долі.
Вона все одно була тупиковою гілкою економічної еволюції.
Зерна в ній з роками ставало більше, мізків менше.
У фіналі на нас би чекала модель у вигляді "зерно без мізків".
Так завжди деградують моносировинні моделі, справа тут не в нас і не в зерні як такому.
Тут діалектика історичного розвитку.
Тобто, у нас був шанс на більш складну модель зростання.
Шансів на неї мало, але вони не нульові.
А НБУ тим часом тестує банки на курс 41-42...
Чим довше буде перехід від однієї моделі до іншої, тим сильнішим буде курсовий та економічний "геп".
Comentarios