1. Щодо можливого посилення «етнічного напрямку» у роботі Цивільної Ради (Гражданского Совета) російської опозиції
06 червня 2023 року Цивільна Рада (ЦР) заявила про те, що широко відомий своїми бойовими діями проти рф на території Білгородської області росії Російський Добровольчий Корпус (РДК) виходить із складу Ради. У заяві Цивільної Ради зазначається, що «за останні два тижні керівництво та інформаційна служба РДК зробили заяви, які виявилися несумісними із загальними цінностями та базовим маніфестом Цивільної Ради. Після серії внутрішніх обговорень і переговорів керівництво РДК прийняло рішення про те, що в подальшому вони воліють продовжувати роботу будь-яких політичних організацій». Разом з тим, не можна говорити, що цей вихід стався унаслідок конфліткної ситуації. Власне ЦР у заяві зазначає, що «поважає це рішення і готовий допомогти добровольцям, які хочуть служити в РДК, в тому, щоб потрапити в Україну. Ми вважаємо, що політичні розбіжності не можуть і не повинні відбитися на головній та спільній для нас і РДК задачі — знищенні путінського режиму та визволенні росії. У цій справі ми бажаємо РДК удачі та нових успіхів». Тобто йдеться про бажання з боку ЦР продовжувати хоча б і обмежену, але співпрацю, про яку ми вже писали раніше. Тим більше, що вона є вигідною для ЦР. Зокрема 15 березня ми вказували, що «Після успішного рейду до Брянської області бійців «Русского добровольческого корпуса» (РДК), сприяння у наборі до якого і проголошувалося Цивільною радою одним із основних напрямів своєї діяльності, можна говорити про те, що з організацією однозначно рахуватимуться у опозиційних російських колах». Є підстави вважати, що робочий контакт між РДК та ЦР зберігається. РДК є активом для тієї частини опозиції, що вважає за необхідне боротися проти правлячого режиму у росії всіма методами. Тому для його керівництва логічно, принаймні наразі, демонструвати рівновіддаленість від інших ініціатив. Крім того, РДК є однозначно загальноросійською та навіть націоналістичною російською силою. Натомість, як ми зазначали раніше, з огляду на те, що провідною фігурою у ЦР є Денис Соколов, який має добрі звʼязки з національними рухами, та, навпаки, налаштований на створення та координацію різних національних підрозділів народів рф. Слід зазначити, що ЦР позиціонує себе як організація, що обʼєднує росіян різних поглядів і для неї майбутнє росії не розглядається виключно як існування у форматі єдиної держави. Цілком припускається розпад рф на низку окремих державних проектів. З огляду на зазначене, ЦР приділяє увагу створенню національних або територіальних підрозділів для війни проти кремля.
Тому наразі ЦР опікується проектом створення так званого Сибірського батальйону: «Сьогодні основним військовим підрозділом, що входить до складу Цивільної Ради, є Сибірський батальйон. Батальйон формується з усіх вільних людей будь-яких поглядів та національностей, для кого звільнення Росії від путінізму та припинення війни з Україною є головною метою та головним бажанням. Спільно з керівництвом батальйону ми будуємо систему самоврядування через Ради добровольців, які входять до Цивільної Ради та беруть участь у політичному процесі, а також визначають внутрішню корпоративну культуру у батальйоні».
2. Ідель-Урал. Щодо заяви ногайського руху про створення національної армії
Вища Рада Ногайського Народу та Міжнародного руху за незалежність ногайців «Ногъай Эл» заявили про створення армії, оскільки існує необхідність підготуватися до розвалу рф. Заявляється, що вже сформовано Генштаб, до якого входить офіцерський склад, який брав участь у опорі росії протягом 1994-2013 років (тобто учасники воєн у Чечні та опору на Північному Кавказі). Зазначається, що «цілями та завданнями армії вільного Ног'ай Ел є деокупація наших земель від російських окупантів, так само при звільненні, ми беремо на себе зобов'язання щодо захисту нашої незалежної держави та забезпечення безпеки наших громадян від зовнішніх агресорів». Заява більшою мірою є декларацією, ніж реальним початком дій зі створення армії ногайців. Враховуючи, що існує велика проблема з усвідомленням власне ногайцями своєї етнічної належності, ототожнення себе з астраханськими татарами, до складу яких їх часто і відносять, невисоку чисельність власне ногайців та достатньо високу дисперсність народу, сам по собі ногайський рух не є достатньо потужним, як ми уже зазначали. Разом з тим, протидія ногайському самостійницькому руху, яку здійснює держава-терорист свідчить про те, що у нього наявний певний потенціал. Сама ж по собі заява про створення національної армії – знакова подія, яка відбувається на тлі успішних дій російської опозиції РДК та ЛСР безпосередньо на території рф, що стає величезним подразником для протестних рухів, у тому числі національних. Варто очікувати, що кількість подібних заяв збільшуватиметься. Однозначно не всі вони призведуть до реальних рухів зі створення парамілітарних структур національних організацій, навряд чи можна говорити про успішність абсолютної більшості цих спроб, але сам цей факт є свідченням того, що в національних рухах зʼявилося відчуття слабкості Москви та розуміння, що можна діяти радикально, що є симптоматичним для рф.
3. Північний Кавказ. Річниця Геноциду черкесів
Як і очікувалося, 21 травня у Нальчику (Кабардино-Балкарія) відбулися заходи з нагоди Дня вшанування пам'яті жертв Кавказької війни, які радше можна назвати День пам’яті геноциду черкеського народу. У тому числі відбулася і недозволена владою хода вулицями міста, про заборону якої ми писали раніше: «Міністерство у справах національностей та громадських проектів Кабардино-Балкарії дало негативну відповідь «Координаційній раді адигських громадських організацій» щодо проведення ними меморіальних заходів. Натомість, пропонується приєднуватися до заходів, які готує у ці дні «МЧА» (провладна Міжнародна черкеська асоціація). При чому організатори альтернативної ходи констатували, що «республіканська влада послідовно відмовляє в будь-яких ініціативах, що не виходять від структур МЧА та його керівника, навіть якщо ці ініціативи спрямовані на створення сприятливого іміджу та культури черкеського населення республіки. У кращому разі ці заходи люструються і максимально зменшуються у масштабах створенням непридатних для масовості умов».
Влада попередила «Координаційну раду адизьких громадських організацій» про відповідальність за порушення заборони. Однак коли заборонена хода відбувалася, а її учасники вигукували гасло «племʼя адигів є живим», ніяких перепон з боку влади та поліції не було. Не відбулося традиційної кінної ходи. Показово, що навіть провладні діячі розділяються у цьому питанні, деякі з них вважають, що це надто суворе обмеження. На мітингу за участі керівників Кабардино-Балкарії чільне місце зайняла промова президента МЧА Сохрокова кабардинською мовою. Очікувано, у ній не йшлося про відповідальність росії за здійснення геноциду черкесів 159 років тому. У цілому тональність виступів та коментарів, наближених до влади учасників подібних заходів має абстрактний характер: «по відношенню до черкесів було допущено несправедливість» (без конкретизації ким саме), «добре було б якби черкеси повернулися до своїх традицій» (за все добре проти всього поганого), «щоб залишитися адигами треба виступати проти глобалізації» (завуальоване підігравання московській антизахідній політиці).
У цілому, Москві вдається використовувати День пам’яті геноциду черкесів у своїх цілях. Незважаючи на достатньо велику кількість незадоволених діячів черкеського руху, російській владі вдається грати на незгодах усередині руху, на «випуску пари» у незначних подіях (як ото відсутність перепон для забороненої ходи), перемиканні на іншого супротивника (глобалізація, відносини з балкарцями та карачаєвцями, війна проти України). Протестний потенціал Північного Кавказу та черкеської спільноти (черкеси, кабардинці, адиги, шапсуги) є достатньо високим, але наразі не можна казати, що він радикально проявиться саме проти влади рф, або що така тенденція взагалі існує.
Comments