1. Щодо Форуму свободних народів ПостРосії
Найбільш помітною подією, безпосередньо повʼязаною з Розподілом росії протягом останнього періоду, очікувано став Пʼятий Форум свободних народів ПостРосії. Захід проходив у Брюселі у Європейському Парламенті. Участь у ньому брали, за визнанням самих орагнізаторів, представники: ойратського (калмицького), татарського, карельського, башкирського, чеченського, бурятського, черкеського, ногайського, саха, інгуського, а також ряду інших корінних народів та колонізованих регіонів. У заході взяли участь троє членів Європейського Парламенту, серед яких Анна Фотига (Польща) як ключовий речник.
Форум привернув увагу Москви. Очікувано, окремі з виступів, які прозвучали стали подразником для російської пропаганди. Наприклад, провідний пропагандист Соловьйов відреагував на виступ ногайського активіста, у якому йшлося про можливість створення ногайської республіки у Астрахані.
З іншого боку, учасники та організатори Форуму наголошують на тому, що ліберальна опозиція рф не може бути союзниками для національних та регіональних визвольних рухів народів росії. Більше того, йдеться про те, що «5-й Форум СНП у Брюсселі допоміг ще чіткіше відкрити імперське обличчя псевдоліберальної псевдоопозиції "Московська тусовка» aka вони ж "хороші рускі», … ця біло-блакитно-біла "прекрасна Росія майбутнього" просто ще одна чекістська фаланга кремля, мета якої в необхідний момент створити видимість "відлиги-перезавантаження", для того, щоб зберегти імперського Франкенштейна».
Учасники Форуму говорять, що «немає жодної причини, навіщо зберігати так звану рф як єдину державу, адже всю свою історію вона існує лише для внутрішніх репресій та зовнішньої агресії. Невеликі, компактні, вільні незалежні держави будуть значно успішнішими і комфортнішими, у них набагато більше перспектив для розвитку та якісного державного управління (давно доведено тією самою Естонією та Литвою), ніж у однієї чорної діри, ще й з таким бекграундом». У них опрацьовано аргументи у відповідь на імперські тези про необхідність збереження рф. Зокрема, тезу про розповзання ядерної зброї по нових незалежних державах і буцімто можливий хаос у світовій безпеці через це, вони заперечують тим, що всі нові держави стрімко та добровільно проведуть денуклеаризацію. Так само зазначають, що поширення тези про те, що після розпаду рф прийде Китай, що повністю змінить баланс сил, є обманом, оскільки нові держави налаштовані налагоджувати співпрацю з провідними країнами світу, у першу чергу США та Японією, а КНР, навпаки, посилить свою присутність при збереженні рф, яка далі слабшатиме. Тези прибічників збереження рф про неможливість існування більшості незалежних держав через те, що вони не матимуть виходу до моря, спростовуються наявністю великої кількості прикладів цілком успішних країн у Європі, та не тільки, що не мають виходу до моря. Так само "війна всіх проти всіх" це лише лякалка, оскільки у нових умовах, які повністю змінюють правила гри, ці сили втрачають вплив та можливість отримувати західні гранти.
Деякі з ідей та пропозицій, які були озвучені підчас Форуму: Лідер Ічкерії Ахмед Закаєв закликав до відродження Гірської республіки; Башкорт Руслан Габбасов запропонував сформувати Раду національних та регіональних рухів при ЄС; Юлія Файзрахманова з Татарстану висунула ідею створення національного татарського батальйону, а також зачитала промову голови Всетатарського громадського центру Фаріта Закієва, де той запропонував визнати незалежність Татарстану; Учасники Форуму ухвалили загальну декларацію (Брюссельський Протокол); Декілька представників майбутніх вільних держав постросійського простору оголосили про початок референдумів за незалежність (у тому числі Сибір та Кубань).
Наразі широко обговорюються можливі публічні дебати між учасниками Форуму та «хорошими рускімі», прибічниками збереження цілісності рф. Серед «ліберальних опозиціонерів» називаються: Гудков, Мілов, Ходорковський, Каспаров, Галлямов, Волков.
Важливим є навіть сам факт того, що ідея дезіентеграції рф стає темою для широкого обговорення. До думки привчається населення рф.
Слід, однак, зазначити, що Форум все ж перебуває у співпраці з таким діячем російської опозиції як Ілля Пономарьов, що може достатньо критично сприйматися представниками багатьох націоанльно-визвольних рухів у рф.
2. ІДЕЛЬ-УРАЛ
Татарстан
9 лютого закінчився тридобовий арешт татарстанського діяча, соціолога Іскандера Ясавєєва. Скоріше варто говорити про Ясавєєва більше у загальноросійському контексті, ніж як про татарстанця. Зокрема він був засуджений на три доби за колонку на сайті «Ідель-Реалії» «По-пацански или по-советски. Почему россия воюет», де йшлося про причини схвалення війни у рф на рівні соціуму, піднімалася і тема соціалізації Путіна, наскільки він може бути носієм ідеології «гопників». Також Ясавєєв заявляє, що не бажає емігрувати з росії, готовий до тюрми. Він неодноразово виходив на пікети з вимогою називати війну війною.
3. «СВО»
Достатньо широкий розголос отримала історія з відеозверненням військовослужбовців 1231 полку російської армії, який був сформований на основі мобілізованих мешканців Татарстану. Татарстанці обурювалися, що вони потрапили під командування військових із так званої «ДНР», які їх посилали на штурм позицій ЗСУ без відповідних озброєнь та підготовки. Більше того, до штурмів залучають службовців підрозділів забезпечення без якоїсь підготовки. Після розголосу та тиску родичів частину було знято з фронту, її відведено у запілля, в окупований росіянами Донецьк.
Пікантність ситуації у тому, що ця історія є ідентичною з історією мобілізованих із Тиви, які теж записали відео (тувинською мовою) та зверталися до родичів та керівництва республіки. При чому і у цьому випадку тувинці говорять про те, що вони стають жертвами «військових ДНР», де доходить до побиття (4 лютого). На подію реагував особисто глава Тиви Владислав Ховалиг. Підрозділ також відведено від фронту.
Показово, що обидві події активно коментує відомий терорист Гіркін, який тлумачить їх як такі, що означають засилля неросіян у рф. Що війна ведеться силами росіян, а інші народи, особливо такі, які мають заступництво та достатньо об’єднані, від війни ховаються. Проблеми тивинців з військовою поліцією Гіркін пояснює алкоголізмом та відсутністю дисципліни. Цікаво, що Гіркін і викривляє інформацію. За ним, йдеться нібито про «добровольчі» підрозділи із національних регіонів, чого, насправді, у даному випадку немає, події відбуваються з мобілізованими. Тобто цілком очевидним є протиріччя між російськими націоналістами та керівництвом рф і, незадоволення націоналістів тим фактом, що у війні за «русскій мір» росіянам доводиться нести головний тягар війни. Це, однак не відповідає дійсності, оскільки очевидним є дуже активне залучення до війни саме не росіян. Наприклад ногайські активісти вважають, що із 100 тисяч ногайців Астраханської області призвано 5 тисяч, що дуже багато для нечисельного народу. Тобто певна перспектива етнічного конфлікту на підґрунті участі у війні має місце.
4. ПІВНІЧНИЙ КАВКАЗ
Чечня
Глава Чечні Рамзан Кадиров вніс зміни до Конституції республіки – назва його посади доповнена словами "Мехк-Да", що в перекладі означає "батько народу". Водночас документ доповнено вказівкою, що голова Чечні є гарантом "прав і свобод людини та громадянина" в регіоні, а також відповідає за територіальну цілісність та підтримку миру та злагоди.
Слід, щоправда зазначити, що такий титул можна сприймати і у більш широкому контексті. У регіонах рф їх глави не можуть називатися президентами, я Процес згортання права так називатися був започаткований у 2010 році. При чому ініціатором виступив сам Рамзан Кадиров, який заявив тоді, що у росії може бути єдний президент. У 2010 ж році був прийнятий та підписаний тодішнім президентом Мєдвєдєвим відповідний Закон. Останнім регіоном рф, який виборював право для глави називатися президентом до січня 2023 року залишався Татарстан. При цьому відмова від статусу президента запустила механізм пошуку альтернативи та демонстрації для населення республіки «самостійності». Було прийнято найменування «глава республіки – раіс (голова)». У політичному плані Кадиров важить більше ніж у 2010, масштаб його впливу суттєво зріс. Незважаючи на те, що він продовжує демонструвати показову лояльність до рф та Путіна, очевидно, що Кадирову потрібні й дії, які б свідчили про більшу самостійність та нагадували про той вплив, який він сформував у підконтрольному регіоні. Тому подібний титул слід сприймати саме так.
Comments