1. Щодо активності Цивільної ради (Гражданского совета)
В умовах російсько-української війни, яка однозначно складається для росії не так, як це замислювалося у кремлі, природньою є активізація різноманітних російських ініціатив опозиційної спрямованості, які, у тому числі, наголошують на своїй безпосередній участі у війні проти рф. Однією із таких ініціатив є «Гражданский совет».
Серед інших, ініціатива виділяється тим, що у ній наголошується на активному залученні представників національих рухів та регіонів росії. Значною мірою характер «Громадської ради» визначається тим, що провідною особою у організації є Денис Соколов (офіційно координатор центру громадського спротиву). Він широко відомий як експерт з проблем Північного Кавказу, антикремлівської спрямованості, який мав широке коло контактів з представниками національних рухів протягом тривалого періоду. Хоча про себе організація заявила у листопаді 2022 року у Варшавві, активізація її діяльності відбувається наразі. Зокрема 19 січня створено телеграм-канал. ГС заявляє, що основу своєї діяльності бачить у наборі добровольців із громадян рф для служби у ЗСУ, у тому числі у формуванні «Русский добровольческий корпус» та батальйон «Крим». Йдеться про створення центру підготовки добровольців і те, що перші добровольці вже перебувають у Києві. Наголошується, що до ГС увійшли представники Дагестана, Кабардино-Балкарії, Карачаєво-Черкесії, Чечні, Татарстана, Якутії, Красноярського краю, Приморського краю, Іркутскьої області. Серед учасників варто виділити Ібрагима Яганова, діяча черкеського національного руху, героя війни у Абхазії проти Грузії. У 2021 році він заявив про необхідність перебування Абхазії у складі Грузії. Наразі у росії його оголошено іноземним агентом.
Раніше Яганов закликав кавказькі народи не брати участь у «СВО» на стороні рф: «Нам, кавказцам, на эту войну точно не надо. Война россии с Украиной — не наша война. Мы сами были в шкуре украинцев всю историю сосуществования с Россией и должны понимать их». Тепер він каже: «мы вошли в Гражданский Совет, чтобы принести независимость и закон Черкесии».
У Маніфесті організації чітко зазначається, що «Гражданский совет выступает за деколонизацию и пересборку политического пространства Российской Федерации на основе права народов на самоопределение, а общества на самоуправление. Право на самоопределение распространяется в том числе на многочисленные группы жителей большинства регионов страны, определяющих себя как русские, политическая субъектность которых подавлена федеральным центром». Маніфест взагалі є достатньо радикальним документом і говорить скоріше про «постросію». Зокрема ним передбачається: «Гражданский трибунал - независимый институт переходного постконфликтного правосудия, сформированный профессиональными российскими юристами по отдельному регламенту, работающий в рамках УК РФ и действующей Конституции РФ на основе ценностей прав человека, сформулированных в Международном Пакте о гражданских и политических правах Европейской Конвенции по правам человека, даже до ее полной ратификации законно избранными и признанными международным сообществом республиканскими и региональными представительными органами власти. В полномочия Трибунала входит рассмотрение всех переданных следственных материалов по подозреваемым в перечисленных выше преступлениях». Крім того, від інших опозиційних структур ГС відрізняється як раз спрямованістю на озброєну боротьбу: «В Гражданский Совет может войти любая национальная или региональная организация, готовая и способная создать вооруженное подразделение в составе ВСУ, организовать сопротивление в республике или регионе, признающая решения Гражданского трибунала и принимающая принципы Европейской конвенции по правам человека». Стосовно війни передбачається її завершення таким чином: «Прекратить войну в Украине, вывести регулярные войска МО РФ и Росгвардии, военные подразделения непризнанных ЛНР и ДНР, подразделения неофициальных вооруженных формирований, называемых «частными военными компаниями», в том числе “Вагнер”, “Редут” и других за пределы Украины в границах 1991 года. Все выведенные вооруженные подразделения разоружить и распустить, информацию о лицах, причастных к военным преступлениям, передать в Гражданский трибунал, при наличии законных оснований взять подозреваемых и обвиняемых под стражу».
Такі погляди та дії значною мірою відрізняють ГС від інших структур російської опозиції. На даний момент можна говорити про певний конфліктний потенціал в середовищі російської опозиції, з точки зору поглядів на майбутнє росії та шляхів боротьби за владу, а також ставленні до участі у боротьбі з російською агресією в Україні.
1. ІДЕЛЬ-УРАЛ
Татарстан
Знаковою подією, що вдало характеризує ситуацію у міжнаціональних відносинах у Татарстані та росії і взагалі моральний клімат у країні-терористі, став скандал з обкладинкою журналу «Татарстан». Це щомісячний журнал, офіціоз Республіки Татарстан, найстарше видання, яке виходить двома мовами (татарською та російською). Зокрема, скандал був викликаний обкладинкою, яка складалася з двох частин, виконаних у темній та світлій кольорових гамах. При чому зображення умовно російської частини, з православною церквою, місцевою памʼяткою історії, було у темних тонах та супроводжувалося написами, які дозволяли тлумачити це як «погане минуле». Натомість «татарська частина» з мечеттю зображувалася у світлих фарбах та зчитувалася як чудове сьогодення та майбутнє. Слід зазначити, що скандал вийшов за рамки Татарстану.
Негативно висловилися з приводу цього православні російські радикали, як, наприклад, прикро відомий рух «Сорок сороков», з яким раніше асоціював себе український боксер Усик. Відомий пропагандистський сайт Eurasia Daily, повʼязаний з російськими спецслужбами, взагалі вважає це провокацією мусульманських та татарських радикалів, їх поглядом на життя: «Не надо быть особенным экспертом, чтобы понять — редакция журнала или, как минимум, художник обложки Альфрид Шаймарданов демонстрируют читателям «Татарстана»: всё темное и мрачное было связано с православием, а светлое и радостное будущее — за исламом. Месседж несложный».
З іншого боку, деякі з татар почали говорити про те, що це могла бути добре продумана провокація проти татар, щоб федеральний центр мав привід продовжити наступ на права республіки. Пікантності ситуації додає той факт, що головний редактор видання православна росіянка Татьяна Вафіна, яка не є уродженкою Татарстану (із Самари), що було розцінено, залежно від сприйняття ситуації, чи як доказ обмеження субʼєктності РТ, чи нерозуміння чиновниками за призначенням необхідних місцевих умов та тонкощів міжнаціональних відносин.
«СВО»
Для керівництва «субʼєктів федерації» так звана СВО залишається приводом для демонстрації власного «патріотизму та лояльності Москві». Водночас йдеться про спроби заробити популярність у регіоні. Разом з тим, на це накладається і традиційна конкуренція між регіонами. Зокрема йдеться про традиційну конуренцію між Татарстаном та Башкортостаном. Як уже зазначалося раніше, у Башкортостані місцевою пропагандою було створено образ завзятого розвідника Фаніса (Хусаінова), найманця, що воював у одному із «добровольчих» підрозділів, який став героєм місцевого телебачення, коміксів, про якого ми вже писали. Цей окупант був знищений українськими військами. Наразі у Татарстані відбувається популяризація солдата татарина із «добровольчого» батальйону «Тімер» Айрата (Мухаммадієва), який став відомим тим, що танцював з прапором Татарстану на БМП, відео стало доволі популярним у країні-агресорі.
Як свідчить оглядач Харун Сидоров: «Есть и еще одно неприятное подозрение — что даже в этом, абсолютно патологическим образом проявляет себя старая конкуренция официозных национальных кругов Башкортостана и Татарстана. Поэтому, если в первом создали своего героя — Фаниса, надо создать такого же и для Татарстана — Айрата. А хуже всего то, что по крайней мере часть делающих это не просто дежурно отрабатывает информационную повестку, но и искренне проявляет таким образом свой национальный патриотизм. Вот только результатом такого "патриотизма" становится дальнейшее вымирание народов и гибель их молодых мужчин, которые могли бы приносить им пользу».
3. ПІВНІЧНИЙ КАВКАЗ
Дагестан
У Махачкалі російські силовики зірвали два одиночні пікети на підтримку заарештованого журналіста Абдуламіна Гаджієва та історика Хаджимурада Доного (про справу Доного ми вже писали). Абдулмумін Гаджієв — журналіст незалежної дагестанської газети «Чернетка» («Черновик» - російська), яка часто виступає з критичними публікаціями, зокрема стосовно місцевих силовиків. Чоловік перебуває у СІЗО з 2019 року. Його колеги та близькі, а також «Меморіал. Підтримка політзеків» вважають, що кримінальну справу сфабриковано з метою тиску на незалежні ЗМІ. Хаджимурад Доного - колишній заступник директора Національного музею Дагестану, доктор історичних наук. У грудні 2022 року він розповів про обшук у своєму будинку. За словами історика, силовики цікавилися його участю в наукових конференціях у Грузії, Азербайджані та Туреччині, а також ставили питання щодо його контактів там, писав «Кавказький вузол».
Доного припустив, що переслідування може бути пов'язане з його науковою діяльністю, а обшук пройшов за «вказівкою згори» чи доносом. Реальною причиною звільнення, а також обшуку та переслідування професора є те, що його тлумачення історії Кавказу, зокрема Кавказької війни, не співпадає з російським офіціозом.
Kommentare