Ключовий інструментарій реагування рф на кризу – це послаблення бюджетної залежності від енергетичного експорту та зниження навантаження на економіку шляхом послаблення перерозподілу ВВП через бюджетні інструменти.
У 2013 році структура доходів державного бюджету розподілялась на нафтогазові та ненафтогазові доходи у пропорції 50/50.
Зазначена пропорція фактично не змінилась і напередодні війни у 2023 році, люфт коливання 4-5%.
Певним чином цьому сприяла модель «ненафтогазового дефіциту», яка полягала у визначенні різниці між витратами бюджету та його доходами (за виключенням нафтогазових).
Відповідно до російського законодавства:
«Ненафтогазовий дефіцит федерального бюджету являє собою різницю між обсягом доходів федерального бюджету без урахування нафтогазових доходів федерального бюджету і доходів від управління коштами Резервного фонду і Фонду національного добробуту і загальним обсягом витрат федерального бюджету у відповідному фінансовому році».
Сам розмір ненафтогазового дефіциту чітко регулюється:
«Ненафтогазовий дефіцит федерального бюджету не може перевищувати 4,7 відсотка прогнозованого у відповідному фінансовому році валового внутрішнього продукту, зазначеного в федеральному законі про федеральний бюджет на черговий фінансовий рік і плановий період».
Розрахований таким чином ненафтогазовий дефіцит федерального бюджету «фінансується за рахунок нафтогазового трансферту та джерел фінансування дефіциту федерального бюджету».
Вказана система дозволила створити певний буфер на шляху непродуктивного витрачання нафтогазових доходів, як це відбулось за часів СРСР у 1970-1980-х роках.
Систему ненафтогазового дефіциту можна порівняти із системою умовних фінансових «водосховищ», коли за рахунок надходження доходів від продажу нафти та природного газу формуються резервні фонди країни (під час періоду високих світових котирувань на нафту), ресурси яких активно витрачаються для підтримки економіки та соціальної сфери під час кризових періодів (коли світові ціни на нафту падають).
Під час повномасштабної війни рф проти України, кошти ФНБ активно використовуються як для фінансування дефіциту бюджету, який вперше зафіксовано в росії після тривалого періоду «бездефіцитних бюджетів», так і на «інфраструктурні проекти» і підтримку великих державних та приватних компаній.
Згідно із даними російських аналітиків:
«На тлі обвалу доходів уряду, держава посилює витрати резервів ФНБ.
За даними Мінфіну, у 3-му кварталі 2022 року доходи консолідованого бюджету впали на -6.4% рік до року, у т.ч. нафтогазові: -11.5%, ненафтогазові: -5.1%.
Витрати, навпаки, зросли на 16.2% рік до року, що призвело до виникнення дефіциту -1389 млрд. рублів.
3-й квартал започаткував радикальне погіршення бюджетної ситуації.
У 2022 році дефіцит федерального бюджету складе 2% ВВП при плановому значенні у 0,9% ВВП.
Загальний розмір бюджетного дефіциту за підсумками року перевищить, таким чином, 2.8 трлн. рублів.
На 2023 р. уряд запланував дефіцит -2.9 трлн. рублів.
Але за поточних цін на Urals ($55) дефіцит може збільшуватись до 5-6 трлн. рублів.
Такий дефіцит створить підвищені інфляційні ризики.
Фінансувати його Мінфін зможе переважно за рахунок випуску ОФЗ (облігацій федерального займу).»
Резюме:
Починаючи з травня, обсяг «ліквідної частини» ФНБ зменшився у рубльовому еквіваленті з 9,23 трлн до 7,6 трлн рублів, тобто на 1,63 трлн рублів або 17,6%.
Зважаючи на динаміку зростання бюджетного дефіциту РФ, розміру ліміту на випуск нових державних запозичень на внутрішньому ринку, отримуємо приблизно п‘ятирічний «запас міцності» російських резервів.
Вказаний строк може бути «оптимізовано» лише за рахунок посилення санкцій проти рф, зокрема зниження прайс-кепів на російську нафту з 60 до 40 доларів (або у випадку скорочення ринкових цін на російську нафту до вказаного вище рівня за допомогою системи «ринкових дисконтів/знижок»).
Comments