Система держборгу в Україні зав'язана ще й на дуже розгалужену мережу фінансування афілійованих із чиновниками "бізнес-проектів".
Це також ускладнює вирішення питання щодо реструктуризації боргу - виникає ціла стіна вигодонабувачів.
Працює ця схема таким чином.
Корупція у сфері держзакупівель - це окрема історія для "відморозків".
Вони відразу потрапляють у журналістські розслідування, світяться на прозоро, фігурують у кримінальній справі тощо.
Але є "біла кістка корупції". "Еліта корупції".
Щоб перерахувати через систему казначейства бюджетні гроші, необхідно виконати масу обов'язкових процедур:
Ці витрати потрібно внести до бюджету. Потім провести тендер. Заплатити. Три точки виникнення ризиків.
Але є "царський шлях".
Мінфін може внести в статутний капітал держкомпаній і держбанків ОВДП як докапіталізацію.
Для цього достатньо лише рішення Кабміну.
Потім, за цими облігаціями держава платить відсоток, мільярди гривень.
Крім того, ці облігації можна продати на вторинному ринку.
У результаті держкомпанії отримують кеш, а далі - справа техніки.
Проілюструю це на прикладах.
На докапіталізацію держбанків за весь період держава витратила приблизно 12 млрд дол в еквіваленті.
Це приблизно стільки ж, скільки Україна залучила в результаті приватизації за 30 років.
Дуже характерна рівність для розуміння фінансової фізики в нашій країні.
Як у задачці третього класу про басейн: вливається і виливається....
Крім того, на виплату відсотків за портфелем ОВДП, внесених до статутного капіталу держбанків, держава витрачає на рік майже мільярд доларів в еквіваленті.
Можна розглянути і більш конкретний приклад.
На початку 2023 року Мінфін випустив ОВДП на 30,789 млрд грн із відсотковою ставкою 19,5%, які вніс до статутного капіталу Укрфінжитла.
Що це означає?
А те, що лише за купоном, тобто у вигляді відсотків, держава перераховує цій компанії майже 6 млрд грн на рік.
Теоретично, цей ресурс мав би стимулювати розвиток іпотеки в Україні.
Але за фактом, ці 6 млрд грн Мінфін бере або з наших податків, або із зовнішньої допомоги і кредитів, або за рахунок внутрішніх позик.
Виходить маховик системи держборгу.
Для запуску Укрфінжитла держборг спершу збільшується на 30 млрд грн.
А потім, для сплати відсотків за цим внеском необхідно залучати нові борги, по 6 млрд грн на рік.
За два роки ця схема призводить до зростання держборгу вже на 42 млрд грн.
За п'ять років обігу - 30 млрд грн тільки у вигляді відсотків, тобто держборг подвоюється.
Ефективність системи іпотеки в умовах війни - окреме питання.
Саме завдяки таким схемам, обслуговування держборгу (тобто лише сплата відсотків) з довоєнного рівня в 170 млрд грн за період війни зросло до більш ніж 400 млрд грн.
Тож, у мене для вас невтішні новини.
У парадигмі нашої корупційної омерти списання держборгу неможливе апріорі.
Необхідна наявність політичної волі і перезавантаження системи внутрішніх взаємовідносин у вигляді неофеодального "полюддя" і "годування".
Тобто, як мінімум глобальна трансформація Кабміну.
Але зробити це нам доведеться, бо інакше аж до 2030 року необхідно буде платити за боргами щонайменше 300 млрд грн, більше, ніж на медицину або освіту.
З піками виплат у 2024-2025 роках на рівні 700-900 млрд грн, що вже можна порівняти з військовим бюджетом.
А це будуть найважчі роки.
І нехай вас не заспокоює той факт, що значна частина цих грошей піде в держкомпанії і держбанки.
У держбанках цей ресурс, наприклад, трансформується в безповоротні кредити, яких уже понад 50% їхнього сумарного кредитно-інвестиційного портфеля.
Або у фонд оплати праці менеджменту.
Або в неефективні програми, проєкти та закупівлі.
Comentarios