top of page
Фото автораКущ Олексій

Перспективи економічної моделі Дональда Трампа у разі його повернення на пост президента


Настав час подумати про майбутню економічну модель президента Трампа або про "трапмономіку".


Ця модель має всі шанси повторити успіх блискучої історії "рейганоміки", хоч і не в такому масштабі.


Ця модель базується на "міксовій" системі економічних стимулів, а саме:


- податковий маневр, за якого буде істотно скорочено корпоративний податок. Зниження податків для підприємств і домогосподарств;

- лайт-податкова амністія - компанії, які повернули свої капітали, будуть "прощені", заплативши фіксований, одноразовий податок;

- використання бюджетів федеральних штатів для стимулювання внутрішнього споживання і зростання виробництва - купівля за бюджетні кошти американських товарів;

- митний маневр - тиск на торговельних партнерів з метою знизити митні збори на американські товари і введення нових мит на імпорт з метою захисту внутрішнього ринку;

- зниження і спрощення оподаткування заможної частини суспільства в обмін на відмову від податкової оптимізації;

- з одного боку - скорочення соціальних проєктів демократів, а з іншого - скасування оподаткування для частини суспільства, яка отримує мінімальних дохід;

- максимальна дерегуляція і введення мораторію на прийняття нових адміністративних обмежень;

- реформа енергетичного сектора для забезпечення економіки відносно дешевою електроенергією та іншими енергоресурсами, зокрема нафтою і природним газом;

- стимулювання внутрішнього споживання через зростання доходів домогосподарств.


Назвати Трампа соціалістом або запеклим дирижистом, з огляду на перераховане вище, ніяк не можна.


Разом із кластерним світом, приходить нова "клаптикова" або "міксова" система економічної політики, що може одночасно містити в собі як норму щодо скасування соціальних плюшок, так і позиції щодо зниження загального рівня оподаткування домогосподарств, виведення з-під податків родин, які живуть на мінімалці, застосування стимулів для зростання доходів домогосподарств з дітьми.


При цьому зниження корпоративного податку супроводжується різким зростанням фіскальної дисципліни та методами боротьби з податковою оптимізацією за принципом: "плати менше, але плати все, що повинен".


Для України приклад "трампономіки" - це ще один прекрасний урок: робіть не те, що вам радять успішні країни, а те, що вони робили для того, щоб стати успішними.


Від себе додам: або те, що вони збираються робити, щоб відновити велич, яка злегка похитнулася.


Ну а поки що у США зараз є дві економічні парадигми: "трампономіка", спрямована на зростання реального сектору і можливостей бізнесу заробити з одночасним скороченням дефіциту і рівня держборгу (для цього потрібні мінімальні ставки за кредитами).


І "байденоміка" або новий соціалізм демократів у вигляді зростання бюджетного дефіциту і рівня державного боргу з акцентом на фінансову систему.


А для цього необхідно ставки, навпаки, утримувати на відносно високому рівні, особливо за державними облігаціями, щоб інвестори продовжували активно їх купувати.


У 2024-му році, до речі, можливе нове кількісне розширення, тобто додаткове збільшення ліквідності за рахунок ФРС за відносно високих ставок.


Подібне вже було наприкінці 70-х - початку 80-х за часів Волкера, який тоді керував ФРС.


Розширення необхідне для уникнення шоку ліквідності, хоч інфляція ще й не переможена.


А шок ліквідності долара важливий і для країн, що розвиваються.


Як говорив один аналітик у США - нинішні валютні борги країн, що розвиваються, є функція від глобальної ліквідності долара.


Тобто з погляду економічних інтересів, поки не повернуто основної суми валютного боргу, країнам, що розвиваються, потрібно буквально "молитися" на повернення низьких ставок у США.


Правління демократів стало для економік, що розвиваються, серйозним фінансовим шоком, особливо в контексті рефінансування своїх боргів....


І завершуючи історичні алюзії.


Трамп, якщо повернеться на пост президента, цілком може повторити шлях Рузвельта (тут, щоправда, йдеться не про вихід із рецесії, а про уникнення глибокої рецесії в майбутньому).


У такому разі, Байден цілком буде схожий на Гувера.


Парадокс полягає в тому, що Рузвельт був демократом, а Гувер - республіканцем.

14 переглядів0 коментарів

Comentários


bottom of page