Повернення у країну грошей, зароблених на зерні, має бути аксіомою

Тому що, по-перше, ми говоримо про зернотрейдерів.

Це бізнес, який заробляє на українській землі, яку нині потом і кров’ю захищають ЗСУ.

Це не якийсь віртуальний сектор, як-от ІТ, який може працювати з будь-якого куточка світу.

По-друге, держава дуже багато грошей вкладає, щоб забезпечити логістику зерна на світові ринки, щоб захистити небо над Одесою, над дунайськими портами.

Гинуть люди, які працюють у портах, а також мирні мешканці, які стають випадковими перехожими під час російських обстрілів зернової інфраструктури.

Тобто бачимо дуже багато жертовності з боку держави, щоб вивезти зерно на експорт.

Багато крові, багато поту, багато збитків.

У цих умовах залишати валютний виторг за кордоном — це, на мій погляд, вершина цинізму й недалекоглядної політики наших чиновників, зокрема й депутатів, які досі стимулюють експорт зерна відшкодуванням ПДВ.

Урешті-решт, на Заході, коли дізнаються про такі випадки, зокрема й пересічні європейці чи американці, то думають:

чому ми маємо давати Україні мільярди доларів, якщо зернотрейдери, які працюють у цій країні, не повертають.