Протести в Грузії
У Грузії продовжують протести, які активізують російську пропаганду. Нагадаємо суть подій: грузинський парламент відклав курс на Європейський Союз до 2028 року, внаслідок чого грузини влаштували акції протесту. Ми оглянемо, як російська пропаганда висвітлює ці події.
Bes.Media прямо демонструє ставлення до протестувальників. У статті “Массовые протесты в Грузии: эскалация насилия” вони пишуть таке: “Вечером 30 ноября протесты в Тбилиси приобрели насильственный характер. Протестующие устроили пожар в здании парламента, предположительно, из-за использования фейерверков и петард. Пламя удалось потушить, но столкновения продолжились. Митингующие выстроили баррикады, используя железные лавочки с близлежащих тротуаров, и атаковали полицейских фейерверками.
В ответ силы правопорядка применяли водомёты и слезоточивый газ, чтобы разогнать толпу. МВД Грузии заявило, что протест полностью принял "совершенно насильственный характер". На площади перед парламентом полиция полностью вытеснила демонстрантов, заняв ключевые позиции.”
Так сам новини висвітлює “Ведомости” і пише: “Собравшиеся массово нарушают общественный порядок: участники митинга бросали пиротехнику в сторону здания законодательного органа, камнями и различными предметами повредили окна рабочих помещений в парламенте, говорится в заявлении ведомства. В здании из-за действий демонстрантов произошел пожар, его уже потушили.”
Ми чітко бачимо послідовність: спочатку “жорстокі” протестувальники роблять абсолютно злочинні дії, а поліція лише захищається і задає відповідь. Є “погані протестувальники” і “хороші” поліціянти. Російська пропаганда намагається дискредитувати та зобразити євро-курс як сторону недалеких громадян.
Грузинський політолог Шарашенідзе висловлює свою позицію стосовно протестів: “Протесты, по мнению грузинского политолога, вряд ли затянутся на месяцы. Вероятно, ключевые события произойдут уже в ближайшую неделю. Однако эксперт надеется на нормальный компромисс, несмотря на текущую позицию властей. "Будем надеяться, что в первую очередь удастся избежать жертв", – заключает Шарашенидзе.”
Парламент має представляти інтереси народу. Якщо народ висловлює свою волю, а саме прагне курсу до ЄС, то про який “нормальний компроміс” може іти мова? Позицію висвітлює видання “Настоящее время” і, очевидно, що вони будуть демонструвати лише вигідну їм позицію. “Нормальний компроміс” – це відкладення курсу на ЄС. Тоді Грузія не стане вільною, самостійною країною.
Пропаганда діє і на тих, хто не є активним мітингувальником, але підтримує курс на ЄС. Особливою у цьому плані видається новина медіа “ForPost”. Вказується, що “что такое Грузия как нация? Потомки казаков и наёмников? Воины? Ну, конечно, нет. Грузия — это скорее хор мальчиков. Нация, которая не воевала никогда (не считая участия во внешних конфликтах). Однажды Грузия уже показала этот фокус — бежала, побросав новейшую НАТОвскую технику от греха подальше.”
Тут вже іде зневага не тільки до протестувальників, але і до грузинів загалом. Тим самим пропаганда заспокоює росіян, мовляв, Грузія завжди буде виконувати вказівки рф. Також пропаганда наче каже, що грузини не створені для протестів, а тому все залишиться так як було. За бажання зберегти статус кво вказує і те, що одним з аргументів є те, що багато грузинів підтримують курс влади. Насправді це не можна підтвердити, оскільки ми бачимо кількість людей на протестах.
Часто протести в Грузії порівнюють з революцією Гідності в нашій країні. Тут кажуть і про західний слід. До прикладу, видання “News.ru” написали таку думку: “Нынешняя ситуация в Грузии была предопределена тем, что руководство страны отказалось открыть второй фронт против России, в том числе через официальную отправку добровольцев на Украину, заявил NEWS.ru грузинский политолог Иосиф Манджавидзе. По этой причине западные страны пытаются дестабилизировать обстановку в республике, отметил он. По словам эксперта, между событиями в Грузии и Майданом на Украине есть важные отличия”.
Порівняння з революцією Гідності також діє як заспокоєння для росіян та грузинів, оскільки це знак того, що війна між країнами не почнеться. Однак важливим моментом у цій новині є те, що опосередковано іде звинувачення України: наче це Україна в 2014 почала новину. І, звичайно, звинувачення західних країн: мало того, що транслюється думка про те, що вони допомагають організовувати протести, так ще й насміхання над тим, що недопрацювали і протести затягуються. Самі вигадали – самі насміхаються. Головне створити образ ворога.
Закон про іноагентів
Як зазначається у статті на RTVI сербські депутати руху соціалістів внесли до парламенту законопроєкт про іноземних агентів, який зобов'язує організації та політиків, що отримують фінансування з-за кордону, реєструватися як іноземні агенти. Російська новина наголошує на словах віце-прем'єра Сербії Олександр Вулін, який стверджує, що закон розроблений за аналогією з американським FARA, однак опозиція вважає його ближчим до російського варіанту. Вулін додав: “Цей закон має захистити демократію та цілісність Сербії”.
Хоча деякі сербські політики порівнюють свій законопроект про іноземних агентів з американським FARA, між ними є суттєві відмінності. FARA регулює лише лобістську діяльність, а гуманітарні організації, медіа та наукові установи звільнені від його дії. У законі також прописана чітка та прозора процедура реєстрації. Слова ж віце-прем'єра Вуліна про те, що закон ніби “захищає демократію”, викликають сумніви, адже термін “іноземні агенти” вже сам по собі має негативне забарвлення і часто використовується для дискредитації незалежних організацій та активістів. Однак, обмеження діяльності громадянського суспільства навряд чи можна назвати “захистом демократії”.
КНДР
Як пише EADaily, росія та КНДР офіційно набули чинності договору про стратегічне партнерство, замінивши попередню угоду 2000 року. Протокол обміну ратифікаційними грамотами підписали в Москві 4 грудня. За словами КНДР, новий договір сприятиме міжнародній стратегічній стабільності та формуванню багатополярного світового порядку.
росія та КНДР підписали новий договір про стратегічне партнерство, намагаючись представити це як важливий крок до “справедливого багатополярного світу”, проте тут варто розуміти справжній контекст цієї угоди. Адже насамперед, це союз двох держав-ізгоїв, які перебувають під жорсткими міжнародними санкціями та їхня співпраця спрямована передусім на обхід цих санкцій та взаємну підтримку в умовах міжнародної ізоляції. Тому цей договір зовсім не про стабільність чи взаємодопомогу, а лише спроба двох авторитарних режимів посилити свої позиції та подолати ізоляцію, причиною якої стали агресивні дії та порушення міжнародного права.
Південна Корея
Нагадаємо, у Південній Кореї опозиція та протестувальники вимагають відставки президента Юн Сук Йоля, який запровадив воєнний стан. Так після його швидкого скасування шість опозиційних партій подали прохання про імпічмент президента, яке вже підписав 191 депутат.
Що ж про це пише російська пропаганда? російський політолог Ярошенко каже: “Це прекрасна ілюстрація того, як насправді живуть у Південній Кореї і яка там насправді демократія. Абсолютно фейкова.” Він також стверджує, що “весь розділений корейський народ тепер бачить, де насправді люди живуть більш-менш вільно, а де справжня диктатура і де президент чіпляється всіма силами за владу”. До того ж, звичайно, російський “експерт” використовує внутрішньополітичну кризу в Південній Кореї для просування наративу про “переваги” КНДР та пише про неминучу долю демократичних країн-союзників США.
Ярошенко намагається представити політичну кризу в Південній Кореї як доказ “фейкової демократії США” та навіть стверджує, що в КНДР люди живуть краще. Проте насправді поточна ситуація якраз непогано демонструє роботу демократичних інститутів у Південній Кореї, адже можливість ініціювати імпічмент президента через законні процедури показує дієвість системи стримувань і противаг. Звичайно, політична криза в Південній Кореї присутня, але вона вирішується через демократичні процедури - парламентське голосування, публічні дебати, мирні протести. Це саме те, що разюче відрізняє Південну Корею від КНДР, де будь-яка незгода з владою просто неможлива.
Репресії
А тепер розглянемо випадки затримань на тимчасово окупованих територіях України та в анексованому Криму. Ці новини демонструють не просто окремі випадки пропаганди чи маніпуляцій, а є наслідком системної роботи російської державної пропагандистської машини. Через неї грубі порушення прав людини та міжнародного права подаються в російських медіа як щось буденне і навіть правильне.
На тимчасово окупованій території Луганської області окупаційна влада засудила 61-річного українця Володимира Бондаря до 18 років колонії суворого режиму. Його звинуватили у “шпигунстві” за нібито збір інформації про розташування російських військ у Сватівському районі з січня по березень 2023 року.
На окупованому півострові Крим російська влада засудила 45-річного жителя Керчі до 15 років колонії суворого режиму з подальшим обмеженням волі на 1,5 роки. Його звинуватили у “державній зраді” за нібито передачу СБУ через месенджер відеозаписів з координатами розташування російських систем ППО в Керчі у вересні 2023 року.
Нагадаємо, що ці вироки є частиною системних репресій, які значно посилились в окупованому Криму протягом 2023 року. За даними правозахисників, лише за цей рік на півострові з'явилося 15 нових політичних в'язнів, така ж сама кількість як і за останні 8 років. росія активно використовує типові звинувачення у “держзраді” та “шпигунстві” для переслідування проукраїнськи налаштованих громадян, а найбільша кількість таких звинувачень серед усіх регіонів рф саме в Криму.
Comments