Ресентимент до минулого як особлива форма сублімації внутрішніх травм колективного несвідомого.
Зазвичай, ресентимент має горизонтальний часовий простір.
Він скеровується у поточному часі по відношенню до ворогів, які "вкрали" або частину життєвого простору, або потенціал світового домінування.
Німці по відношенню до французів під час Другої світової війни.
Росіяни по відношенню до "англо-саксів" після Холодної війни.
Україна в цьому контексті являє собою унікальний приклад ресентименту у вертикальному часовому просторі.
Простими словами - ресентимент до минулого.
Направлений цей ресентимент до часів СРСР, хоча зараз він по мірі руйнації радянських символів йде далі - вглиб історії.
Після Леніна - до Булгакова, Пушкіна, Достоєвського.
Кожен у нас може знайти собі персонального ворога у минулому, як один із сучасних поетів знайшов свій особистий вітряк у вигляді пам'ятників Олександру Сергійовичу.
Подекуди це називають очищенням, знаходженням самих себе.
Але очищення виявляється позірним, ба більше - формальним.
Вже майже нічого не залишилось із символів минулого, а катарсис так і не наступив.
Очищення не відбулось.
Це призводить до марних спроб побудувати антиминуле у сьогоденні.
Я стикаюсь із цим повсякчас.
Наприклад, коли пишу про необхідність розвитку промисловості, я заздалегідь знаю, що обов'язково знайдуться люди, які скажуть, що це "совок".
Коли пишеш про професійно-технічну освіту, хтось неодмінно скаже, що це "ПТУ".
Хоча професійно-технічна освіта є у всіх розвинутих країнах, від Південної Кореї до Польщі.
В тій же Британії, уряд Тоні Блера ввів спеціальний податок на "активи, надуті вітром", тобто на об'єкти приватизації за часів Тетчер, які були придбані задешево і капіталізація яких потім стрімко зросла.
Зібрані 5 млрд фунтів були направлені на створення в країні мережі робочих освітніх центрів, в яких тисячі англійців пройшли перекваліфікацію та здобули нові технічні компетенції та навички.
А на наших заводах працюють слюсарі та токарі у віці 60+.
Але тема професійно-технічної освіти табуюється, бо це "совок"...
У нас не можна писати "трудові ресурси", бо комусь і тут вбачається "радянщина", хоча цей термін я неодноразово зустрічав у західній науковій літературі.
Більше того, у нас таврується абсолютно все, що було так чи інакше застосовано в СРСР.
Навіть, якщо це має позитивний ефект і зустрічається зараз по всьому світу.
Промисловість у нас - це іржавий індустріальний пояс.
Масове щеплення населення - це совок.
Безкоштовна та доступна освіта - совок.
Регулювання тарифів - совок.
Наука - це теж совок, бо хтось обов'язково згадає про радянські НДІ.
Власні авіація і ракети - совок. Літак Мрія - символ радянської гігантоманії.
Потужна залізниця - краще "бусами".
Атомна енергетика - ні, перейдемо на вітрякі.
Медична система - совок.
І цей перелік можна продовжувати.
Ми готові робити лише те, чого не було за радянських часів.
Тобто, наша стратегія - повернутись до стану, який у нас був ДО "совєтів".
І тут я відкрив для себе ключову причину нашої деіндустріалізації, економічного спрощення та пласкої моделі сировинно-аграрного розвитку.
Повернення до неоархаїки - це тамування спраги ресентименту, вічна війна з минулим.
Сліпа помста минулому.
Адже ressentiment - це обурення, злопам'ятність, озлоблення.
Почуття ворожості до того, що суб'єкт вважає причиною своїх невдач («ворога»), безсила заздрість, «тяжке усвідомлення марності спроб підвищити свій статус в житті.
Це призводить до формування системи цінностей, яка заперечує систему цінностей «ворога».
При чому, створення образу «ворога» є необхідною умовою для того, аби позбутися почуття провини за власні невдачі.
Саме тому, будь-які спроби цілеспрямованої, модернізації та системного розвитку за певним планом-стратегією, у нас будуть тавруватись та стигматизуватись, адже динамічна модернізація буде постійно нагадувати часи СРСР.
Хоча так розвивався не лише СРСР, але й всі успішні країни світу.
Реального ворога у часовому горизонті теоретично можна перемогти, навіть перебуваючи у трясовині задавненого ресентименту.
Але перемогти минуле, ще нікому не вдалось.
Саме тому, успішні країни живуть у сьогоденні і формують майбутнє.
А не здійснюють антиминуле у сьогоденні.
Comentários