Червона пігулка болісної правди реальності чи її антипод - синя пігулка як блаженна брехня ілюзії?
Можна сказати ще жорсткіше - "тепла ванна" під час війни вбиває, бо заважає концентрації та пошуку оптимальних рішень.
Так вийшло і з зерновим коридором.
Сьогодні він став хорошим тестом щодо нашої економічної резистентності до фактора війни.
Ще навесні минулого року я сформулював такі тези.
Давайте виходити з того, що морська логістика для нас повністю заблокована.
Якщо ми й отримаємо тимчасове поліпшення в цьому питанні - краще ставитися до цього як до приємного бонусу, не застосовуючи цей фактор як постійну величину у формулі нашої нової економічної моделі розвитку.
Звідси мої тези:
1. Запуск національної програми переробки аграрної сировини.
2. Створення логістичних центрів для зберігання сировини в суміжних дружніх країнах.
3. Створення транспортно-логістичних хабів на заході країни.
Стратегічна мета - зниження фізичних обсягів сировинного експорту та підвищення рівня доданої вартості експорту.
Завдання - знизити навантаження на логістичну і транспортну системи країни, підвищити рівень енергетичної безпеки за рахунок збільшення питомої ваги біопалива в енергетичному балансі.
Що потрібно було зробити?
1. Запуск трирівневої програми переробки аграрної сировини:
- мікрорівень - надання безоплатних технологічних і технічних грантів (обладнання) малим фермерським і сімейним господарствам для запуску програми "малої переробки" аграрної сировини.
- мідлурівень - кооперація середніх фермерських господарств і допомога їм держави у вигляді: компенсації відсоткової ставки; компенсації частини тіла кредиту на купівлю обладнання; компенсація витрат на підключення до мереж; компенсація вартості монтажних робіт, інжинірингових і маркетингових послуг; держгарантії під час експорту тощо.
- макрорівень - створення на базі підприємств Укрспирту державної біопаливної компанії, виробництво біоетанолу, спирту.
Мета зазначених вище заходів - зниження параметрів сировинного експорту (тоннаж) на 20-30% і збільшення питомої ваги біопалива в енергетичному балансі до 10-15%.
Одне із завдань - створення децентралізованої переробки, практично невразливої в контектсті ракетних ударів.
2. Створення в таких країнах, як Польща, Молдова, Румунія, терміналів зі зберігання українського зерна на умовах митного складу ("сухі порти").
Мета - накопичувати стратегічний продовольчий запас країни в безпечних місцях і продавати надлишки на піку світових цін.
3. Створення у Львівській області роздавального транспортного логістичного хаба з перевантажування зерна на зерновози, адаптовані до європейської "колії".
Проведення митного контролю українською та польською митницями безпосередньо в терміналах хаба.
Мета - прискорення і збільшення вантажообігу в балтійські порти.
4. Запуск державної програми закупівлі зерна у дрібних і середніх фермерських господарств з метою стабілізації внутрішніх цін на зерно.
Мета - збереження мотивації у невеликих фермерських господарств і далі вирощувати зерно.
5. Перегляд моделі відшкодування ПДВ при експорті (мораторій на відшкодування ПДВ за сировинним експортом та безперебійна виплата відшкодування за експортом продуктів переробки).
Мета - застосування фіскальних стимулів для створення додаткових виробничих переділів.
6. Створення логістичної кооперації для формування партій зерна на експорт дрібних і середніх фермерських господарств.
Мета - мінімізація закупівельної монополії зернотрейдерів.
7. Запуск цифрової платформи з торгівлі залізничними та портовими квотами.
Мета - допуск до транспортних комунікацій і портової інфраструктури малого та середнього бізнесу. Мінімізація впливу на галузь портової та залізничної мафії.
8. Введення спеціального військового податку на експорт великих партій зерна.
Мета - надходження в державний бюджет частини зернової ренти.
Зараз Єврокомісія планує запуск "маршрутів солідарності" для вивезення українського зерна.
Можливо, в односторонньому порядку запустить зерновий коридор Туреччина.
Але це все - про інтереси зернотрейдерів, великих ТНК.
А дрібні та середні фермерські господарства, тим часом, повністю втрачають мотивацію що-небудь вирощувати.
Тобто вся стратегія станом на зараз - забезпечити максимальне вивезення "накопичувального підсумку" двох сезонів: 2021/2022 і 2022/2023.
А далі? Що буде рости на цих землях далі?
Comments